8 вересня 2026 року набрали чинності основні положення Закону України № 4778-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків, формування фонду захисних споруд цивільного захисту, створення класів та центрів безпеки», які змінюють підхід до обов’язковості будівництва захисних споруд цивільного захисту та споруд подвійного призначення.

Закон вносить зміни до Кодексу цивільного захисту України та низки інших законів, зокрема Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у тому числі викладає в новій редакції частину десяту статті 31 зазначеного Закону. Так, замість дискусійних за правозастосуванням вимог Закону до внесення змін, чинне положення Закону встановлює конкретні критерії та чіткий перелік об'єктів, для яких будівництво захисних споруд є обов'язковим.

Закон уточнює співвідношення між обов’язком розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту та обов’язком безпосереднього будівництва захисних споруд та/або споруд подвійного призначення, визначає правила реконструкції існуючих об’єктів і запроваджує можливість облаштування захищених просторів за ініціативою замовника.

Новий підхід до обов’язковості будівництва захисних споруд

Чинний Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» зберігає вимогу щодо включення до проєктної документації розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту для об'єктів класів наслідків СС2 і СС3, на яких постійно перебуватимуть понад 50 осіб або періодично перебуватимуть понад 100 осіб, а також для інших об'єктів, визначених Кабінетом Міністрів України.

Водночас Закон прямо розмежовує ці два обов'язки. Наявність розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту саме по собі не означає, що проєктна документація має передбачати будівництво захисної споруди. Проєктні рішення щодо будівництва захисних споруд цивільного захисту та/або споруд подвійного призначення обов’язково включаються до складу такого розділу у випадках, прямо визначених Законом.

Таким чином, Закон розмежовує:

• обов’язок розробити розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту;
• обов’язок фактично передбачити будівництво захисної споруди або споруди подвійного призначення та, відповідно, включити це до розділу інженерно-технічних заходів.

Перелік об’єктів, для яких будівництво укриттів є обов’язковим

З 8 вересня 2026 року будівництво захисних споруд цивільного захисту та/або споруд подвійного призначення має обов'язково передбачатися під час нового будівництва:

• багатоквартирних житлових будинків, гуртожитків і готелів класів наслідків СС2 та СС3, на яких постійно перебуватимуть понад 50 осіб або періодично перебуватимуть понад 100 осіб;
• будівель закладів освіти всіх форм власності, закладів охорони здоров'я всіх форм власності, що надають медичну та реабілітаційну допомогу, закладів соціального захисту та центрів надання адміністративних послуг;
• вокзалів із пасажиропотоком 1500 і більше осіб на добу, об'єктів метрополітену, аеропортів, морських і річкових портів;
• громадських будівель класів наслідків СС2 і СС3, не зазначених в інших пунктах цього переліку, у яких постійно перебуває понад 150 осіб або періодично перебуває понад 500 осіб;
• об'єктів, працівники (персонал) яких підлягають укриттю у сховищах відповідно до підпунктів «а»–«в» пункту 1 частини третьої статті 32 Кодексу цивільного захисту України;
• об'єктів суб'єктів господарювання, віднесених або таких, що підлягають віднесенню до відповідної категорії цивільного захисту;
• об'єктів критичної інфраструктури I–IV категорії критичності, на яких передбачено постійне та/або періодичне перебування персоналу (працюючої зміни).

Отже, Закон не встановлює універсального обов'язку будувати укриття для всіх об'єктів класів наслідків СС2 і СС3. Вирішальне значення мають функціональне призначення об'єкта, кількість осіб, які в ньому перебуватимуть, належність до критичної інфраструктури або категорії цивільного захисту та інші характеристики конкретного об’єкту.

Правила реконструкції існуючих громадських будівель

Однією з ключових новел Закону є уточнення вимог щодо реконструкції.

Обов’язок будівництва захисної споруди може виникнути під час реконструкції, якщо змінюється функціональне призначення будівлі або споруди на об’єкт, для якого законом прямо встановлена обов’язковість будівництва укриття.

Водночас Закон виключає поширення цього обов’язку на реконструкцію невідокремленої частини об’єкта. Крім того, вимоги щодо обов’язкового будівництва захисних споруд не поширюються на випадки реконструкції громадських будівель, у тому числі класів наслідків СС2 і СС3, у яких постійно перебуває понад 150 осіб або періодично перебуває понад 500 осіб.

Таким чином, реконструкція існуючих громадських будівель, зокрема об’єктів роздрібної торгівлі, сама по собі не потребуватиме будівництва нової захисної споруди цивільного захисту або споруди подвійного призначення.

Установлені винятки, як і вказаний вище перелік, встановлені безпосередньо законом і не можуть бути розширені будівельними нормами на випадки, для яких законодавець не передбачив відповідного обов’язку.

Захищений простір як новий інструмент

Законом запроваджено поняття «захищений простір», під яким розуміється приміщення або частина будівлі чи споруди, конструкції якого запроєктовані так, щоб зменшити вплив побічної дії звичайних засобів ураження під час ведення воєнних дій або вчинення терористичних актів.

Оскільки захищений простір не належить до фонду захисних споруд цивільного захисту, його влаштування не замінює будівництва захисної споруди у випадках, коли таке будівництво є обов'язковим відповідно до Закону. Під час нового будівництва багатоквартирних житлових будинків, громадських будівель і споруд проєктна документація може передбачати облаштування захищених просторів за ініціативою замовника. Отже, їх облаштування є правом замовника будівництва, а не його обов’язком.

Захищені простори можуть застосовуватися у випадках, коли Закон не вимагає будівництва захисної споруди, як один із способів підвищення рівня безпеки об'єкта.

Зміни до Кодексу цивільного захисту України

Закон викладає в новій редакції частину сьому статті 34 Кодексу цивільного захисту України. Вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту, обов'язкові під час розроблення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях і проєктної документації на будівництво об'єктів, визначаються будівельними нормами відповідно до законів України «Про будівельні норми», «Про регулювання містобудівної діяльності» і «Про стандартизацію» та підлягають обов'язковому врахуванню під час реалізації такої документації.

Цю норму слід застосовувати разом з новою редакцією частини десятої статті 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Будівельні норми деталізують технічні вимоги до інженерно-технічних заходів цивільного захисту, тоді як випадки, коли будівництво захисної споруди є обов'язковим, визначає закон. Під час реконструкції такий обов'язок виникає лише тоді, коли реконструкція має наслідком зміну функціонального призначення на визначені законом об'єкти, зокрема заклади освіти, охорони здоров'я чи соціального захисту. Громадські будівлі загальної категорії до цього переліку не належать, а на реконструкцію частини об'єкта, що не є відокремленим, обов'язок не поширюється.

Крім того, Закон вносить зміни до статті 32 Кодексу цивільного захисту України щодо первинних (мобільних) укриттів для населення, яке перебуває в місцях можливого скупчення людей. Також передбачено, що протирадіаційні укриття місткістю до 50 осіб проєктуються і будуються із застосуванням модульних (блок-модульних) конструкцій, що відповідають національним стандартам, за умови відповідності такої споруди вимогам будівельних норм, розроблених з урахуванням конструктивних особливостей виробництва відповідного виду продукції (виробів). Закон також закріплює можливість створення органами місцевого самоврядування центрів безпеки, а в закладах освіти класів безпеки.

Перехідні положення

Застосування нових вимог пов'язане з датою отримання права на виконання будівельних робіт. Відповідно до пункту 6⁹ розділу V «Прикінцеві положення» Закону України і», положення частини десятої статті 31 застосовуються до об'єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано після набрання чинності Законом № 4778-IX.

Отже, для об'єктів, щодо яких таке право отримано до 8 вересня 2026 року, наявність у складі розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту проєктних рішень щодо будівництва захисних споруд цивільного захисту або споруд подвійного призначення не є обов'язковою. Водночас це положення саме по собі не звільняє від обов'язку розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту.

Подальші кроки для бізнесу

До набрання чинності новими положеннями девелоперам, власникам і користувачам комерційної нерухомості доцільно:

• проаналізувати заплановані проєкти нового будівництва з урахуванням класу наслідків, функціонального призначення та розрахункової кількості осіб;
• перевірити, чи підпадає об’єкт під визначений Законом перелік випадків обов’язкового будівництва захисних споруд;
• окремо оцінити правовий режим проєктів реконструкції;
• оцінити вплив перехідних положень Закону на заплановані проєкти нового будівництва, зокрема з урахуванням дати отримання права на виконання будівельних робіт, від якої залежить застосування нових вимог щодо обов'язковості будівництва захисних споруд.

Особливого значення набуває моніторинг змін до ДБН, зокрема щодо порядку розрахунку кількості осіб у громадських і торговельних будівлях. Підходи до розрахунку кількості осіб можуть впливати на віднесення конкретного об’єкта до категорії об’єктів, для яких закон передбачає обов’язкове будівництво захисних споруд цивільного захисту та/або споруд подвійного призначення.

У зв'язку із цим бізнесу доцільно брати участь у громадському обговоренні проєктів таких нормативно-правових актів.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ: Цей інформаційний бюлетень підготовлено виключно з інформаційною метою та не є юридичною консультацією, юридичним висновком чи правовою позицією щодо конкретної ситуації. Викладена інформація має загальний характер, не враховує особливостей окремих правовідносин і не може розглядатися як рекомендація щодо вчинення чи утримання від вчинення будь-яких дій без отримання індивідуальної правової допомоги. Законодавство, підзаконне нормативно-правове регулювання та практика їх застосування можуть змінюватися, тому інформація є актуальною станом на дату підготовки цього бюлетеня.