10 червня Верховна Рада України прийняла Закон України «Про захист прав споживачів» , який після підписання Президентом України замінить чинний закон з цього питання, прийнятий ще у 1991 році. Новий закон спрямований як на приведення регулювання у відповідність до існуючої ситуації на ринку, так і на узгодження із відповідним законодавством ЄС. Деякі з ключових елементів нової системи захисту прав споживачів – у нашому огляді.

Приведення законодавства України щодо захисту прав споживачів у відповідність до законодавства ЄС 

Беручи до уваги як зобов’язання України за Угодою про асоціацію з ЄС, так і подальше поглиблення відносин після того, як вона офіційно стала державою-кандидатом, однією з головних цілей проекту Закону №6134, який був прийнятий 10 червня, було приведення національного законодавства у відповідність із законодавством ЄС. Зокрема, закон спрямований на імплементацію близько восьми законодавчих актів ЄС, одними з найважливіших з яких є:

• Директива Ради 93/13/ЄЕС від 05 квітня 1993 року про несправедливі умови споживчих договорів;
• Директива 98/6/ЄС від 16.02.1998 про захист споживачів при зазначенні цін на товари, що пропонуються споживачам;
• Директива 2005/29/ЄС, так звана «Директива про недобросовісні комерційні практики»;
• Директива 2013/11/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 21 травня 2013 року, також відома як «Директива про альтернативне вирішення споживчих спорів»;
• Директива 2019/771/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 20 травня 2019 року про деякі аспекти, що стосуються договорів на продаж товарів, що вносить зміни до Регламенту (ЄС) № 2017/2394 та Директиви № 2009/22/ЄС та скасовує Директиву № 1999/44/ЄС(Текст стосується ЄЕЗ.).

З метою відповідності зазначеним документам зазначений закон вводить, серед іншого, нові вимоги щодо інформації, яка має бути доступною для споживача, вимоги, специфічні для роботи на цифрових ринках, новий підхід до надання гарантійних послуг, а також вимагає запровадити альтернативні процедури вирішення споживчих спорів.

Вимоги щодо надання інформації та цифровізація 

Належне забезпечення щодо проданого товару чи послуги є одним із запорук нової системи захисту прав споживачів. Стаття 13 закону містить перелік інформації про товар чи послугу, яку необхідно надати споживачу перед покупкою. Крім того, у випадку, коли покупка здійснюється дистанційно, споживач повинен мати доступ до інформації про продавця.

На відміну від чинного закону про захист прав споживачів, нещодавно прийнятий встановлює систему захисту споживачів в епоху електронної комерції та цифрового контенту. Зокрема, уточнюється, що суб’єкти торгівлі, які продають товари на електронних маркетплейсах, повинні надавати всю необхідну в інших випадках інформацію про товар і себе. Що стосується цифрового контенту, особливо того, що потребує регулярного оновлення, закон вводить вимоги до такого контенту.

Крім того, закон запроваджує електронний сервіс для споживачів та інтернет-торговців – Єдиний державний портал для споживачів у сфері електронної комерції (е-покупець) – систему, яка складатиме реєстр торговців та забезпечуватиме зв’язок між державою, торговцями та споживачі; серед іншого, передбачено, що такий портал можна використовувати для подання скарг.

Нові підходи до гарантії на проданий товар 

Відповідно до Директиви 2019/771/ЄС закон встановлює нові вимоги щодо гарантійного обслуговування проданих товарів. Зокрема, новий закон передбачає, що мінімальний термін надання гарантійних послуг має становити 2 роки (за винятком випадків, коли товар використовувався до продажу). Крім того, передбачено, що будь-який недолік товару, помічений споживачем протягом одного року після покупки, вважається таким, що існував на момент придбання товару, якщо продавець не доведе, що він з’явився пізніше. Водночас, щоб зробити перехід більш плавним, протягом перших шести місяців після оприлюднення закону цей термін буде скорочено до шести місяців.

Якщо недолік товару виявляється протягом гарантійного строку, споживач повинен мати право на проведення гарантійного ремонту товару або його заміну, або ж зниження ціни або повернення товару.

Альтернативний механізм вирішення спорів

З метою імплементації положень Директиви 2013/11/ЄС закон передбачає наявність альтернативних механізмів вирішення споживчих спорів. Під час підготовки законопроекту до другого читання пропонувалося врегулювати відповідні процедури безпосередньо у цьому законі, але через численні розбіжності з підходами Директиви 2013/11/ЄС такі пропозиції викликали широку дискусію та були відхилені. В остаточній редакції закону передбачено, що спеціальний закон про альтернативне вирішення спорів має бути розроблений Кабінетом Міністрів України та поданий до Верховної Ради протягом шести місяців після офіційного опублікування закону.

Очікується, що запровадження такого механізму спростить доступ споживачів до вирішення спорів та полегшить захист їхніх прав.